РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСННЯ ЗАЛІКОВОЇ РОБОТИ
Зміст та оформлення залікової роботи з курсу “Психометрика” мають відповідати вимогам до науково-дослідних публікацій. Її загальний обсяг складає 17-20 сторінок (до 40 000 знаків із пробілами), включаючи рисунки, таблиці та підписи до них, список використаної літератури. Додатки до загального обсягу роботи не входять.
Структура залікової роботи повинна містити такі обов’язкові розділи:
1. ВСТУП (≈10% від загального обсягу роботи), у якому: 1) обґрунтовується необхідність розробки нового методичного прийому (тесту, опитувальника тощо) або модифікації (адаптації) вже існуючого; 2) на основі короткого огляду та узагальнення літературних джерел конкретизується зміст вимірюваного психологічного конструкту; 3) вказується мета дослідження з зазначенням цільового призначення та сфери використання розроблюваної методики; 4) зазначаються завдання, що передбачають дослідження психометричних показників методики, статистичний аналіз пунктів і шкал, їхню стандартизацію, перевірку надійності та валідності.
2. МЕТОДИКА (≈30%), який повинен містити: 1) опис вибірки (кількість учасників дослідження, їхній вік, стать та інші важливі для дослідження характеристики); 2) опис використаних валідизаційних критеріїв (даних інших методик, експертних оцінок тощо); 3) опис використаного математико-статистичного апарату та застосованих комп’ютерних програм; 4) опис сутності нового методичного прийому з наведенням конкретних шкал (не менше 2) та релевантних їм прямих і зворотних пунктів (не менше 5 на кожну шкалу). Повна інформація про методику (опис процедури її проведення, опитувальний бланк, алгоритми обчислення балів за ключем та правила інтерпретації результатів), як правило, подається у ДОДАТКУ.
3. РЕЗУЛЬТАТИ (≈40%), де наводяться оригінальні дані, отримані під час психометричної перевірки методики, без будь-якого пояснення та посилань на результати інших дослідників.
У цьому розділі наводяться: 1) описова статистика для всіх пунктів методики (середнє арифметичне, стандартне відхилення, максимальні та мінімальні значення, показники асиметрії та ексцесу, частотна діаграма, результат перевірки на нормальність, результати нормалізуючої трансформації); 2) описова статистика для всіх шкал діагностичної методики; 3) показники надійності альфа Кронбаха та коефіцієнти кореляції Пірсона пунктів з відповідною шкалою, оформлені у вигляді таблиці; 4) результати перевірки ретестової надійності та надійності розщеплених шкал; 5) результати перевірки вибірок на однорідність; результати перевірки конвергентної та дискримінативної валідності; 6) результати одно- та двохфакторного дисперсійного аналізу з графіками; 7) результати експлораторного факторного аналізу з указуванням використаного методу та критеріїв факторизації, матриці факторних навантажень, відсоткового внеску факторів у загальну дисперсію, а також виокремленням смислового інваріанту, на основі якого певні пункти отримали максимальну факторну вагу; 8) результати конфірматорного факторного аналізу: показники узгодженості теоретичної моделі з емпіричними даними; 9) результати стандартизації шкал із зазначенням нормативних інтервалів.
Для кожного конкретного результату повинні бути надані відомості, необхідні для розуміння використаних процедур та результатів їхнього застосування: найменування статистичного критерію, його значення, кількість ступенів свободи та рівень достовірності, наприклад “медіаційний тест, χ2 = 7,745; df = 1; р = 0,0053”, а не “відмінність є достовірною, р < 0,01”.
При наведенні результатів складних статистичних процедур слід надавати докази адекватності їхнього застосування, наприклад, для факторного аналізу – значення критеріїв сферичності Бартлетта та КМО тесту; для дисперсійного аналізу – значення тесту Левіна тощо.
При поданні результатів статистичного аналізу в таблицях нулі в значеннях кореляцій зазвичай опускаються.
4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ (≈10%), де надається загальна характеристика отриманого результату. Наводяться докази валідності та надійності пропонованої методики. При цьому з огляду на складність, комплексність, ситуативність процедур встановлення валідності та надійності про них здебільшого виносять якісні судження на кшталт “задовільна”, “адекватна”, “недостатня” тощо. За необхідності отримані результати зіставляються з результатами інших досліджень.
5. ВИСНОВКИ (≈5%), які розкривають ступінь вирішення поставлених дослідницьких завдань.
6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (≈5%), що містить усі джерела, на які були посилання у тексті. Джерела подаються в алфавітному порядку та оформлюються згідно діючих державних стандартів (див. : Бюлетень ВАК України. – 2008. – № 3).
7. ДОДАТКИ, в яких подаються матеріали, котрі є необхідними для розуміння сутності здійсненої роботи. До таких матеріалів відносять: детальний опис методики, “сирі” дані тощо.