Художньо-історична актуалізація образу українського селянства у творчості Олеся Гончара

Abstract

У статті йдеться про твори О. Гончара (повість «Стокозове поле», новелу «Кресафт», оповідання «Ода тій хаті, що в снігах», щоденникові нотатки), котрі, вибиваючись із домінантного для письменника соцреалістичного стильового канону, правдиво змальовують долю українського селянства в умовах сталінського терору – Голодомору 1932–1933 рр., репресій та інших форм геноциду. Актуалізуючи реалістичні, трагічні, монументальні образи міцних духом українських селян, усіляко пригнічуваних – аж до морального й фізичного знищення, історичного викорінення – тоталітарним режимом, літератор осмислює трагедію української нації, котра втрачала вагомий складниик свого самостійницького світогляду, набувала хибних екзистенціалів у цій історичній і психологічній катастрофі, а проте зберегла цілісність і чистоту власного ментального космосу, не зреклася ідентичності. Для самого літератора ці художньо-аналітичні твори мали значну вагу, оскільки навертали його в русло національного мистецтва, робили оборонцем духовно-неперервного поступу нашого народу.