Уявлення про гармонію людського життя і космологічні виміри в творчості Антоніо Феррабоско

Abstract

У статті йдеться про гармонію людського життя і космологічні виміри в творчості Антоніо Феррабоско, що були англійським мистецьким феноменом рубежу ХVІ – ХVІІІ століть. Аналізуючи праці провідних дослідників англійського театру та оригінальні тексти музичних вистав Антоніо Феррабоско, автор розкриває символізм англійського театру на перехідному етапі від пізнього Середньовіччя до раннього Північного Відродження. Водночас багатогранність цього символізму заперечує думку дослідників ХІХ століття, що в театрі «Глобус» звучала лише музика та поетичне слово, а театральна дія була повністю відсутньою. Доводяться положення, що гармонія музики мала призначення стати організаційним началом всього спектаклю, містити його пластичні образи, відобразити космологічні виміри англійців на рубежі епох.

The article deals with the harmony of human life and cosmological dimensions in Antonio Ferrabosco’s work, which was the English art phenomenon of the turn of the seventeenth and eighteenth centuries. Analyzing the leading researchers works of the English theater and the original texts of musical performances by Antonio Ferrabosko, the author reveals the symbolism of the English theater in the transitional stage from the late Middle Ages to the early Northern Renaissance. At the same time, the versatility of this symbolism is denied by the opinion of the nineteenth-century researchers that only music and poetry sounded in the “Globe” theater, and theatrical performance was completely absent. It is stated that the harmony of music had a purpose to become the organizational basis of the entire play, contain its plastic images, and to show cosmological dimensions of englanders on the turn of ages. The idea of the harmony of human life and cosmological dimensions in the works of Antonio Ferrabosco were indeed an English art phenomenon of the turn of the seventeenth to eighteenth centuries. Each piece of play or theatrical decoration had its symbolic meaning. The wedge-shaped “Globe” scene depicted a lone ship traveling among the unpredictable elements of the planet (the universe). The theatrical change of light and daylight stressed the uncertainty and temporality of human existence. The world of plants and animals and its interpretation reflected the achievements of medieval treatises, the tests of “Bestiriev”, and the legendary “theater horse” came here from the urban folk performances and medieval mysteries. And all this, in combination, represented cosmological dimensions not only of Anthony Ferrabosco but also of all that time of English society. This problem is multivector and insufficiently investigated to date. One of its priority areas is the study of the symbolism of the “before-Globe” British theaters, in particular the legendary Shakespearean “Curtain”, and the spread of these traditions to European lands.