Морфологічні категорії української мови в нових семантико-граматичних вимірах

Abstract

У статті проаналізовано розвиток теорії морфологічних категорій функційно-категорійного спрямування в українському мовознавстві за троє десятиріч. Узагальнено новітні спроби кваліфікації статусу морфологічних категорій на тлі їх традиційного трактування, обґрунтовано, зваживши на зв’язок категорій із семантикою, морфологією, синтаксисом і словотвором та врахувавши ранговість морфологічних показників, розмежування морфологічних категорій першого рангу, або власне-морфологічних, і морфологічних категорій другого рангу, або міжрівневих граматичних. Докладно проаналізовано та оцінено скореговані трактування майже всіх морфологічних категорій повнозначних частин мови, зокрема виділення власне-дієслівних (часу, способу, виду) і невласнедієслівних (особи, числа, роду) категорій, надання дієслівним категоріям стану та перехідності/неперехідності статусу морфолого-словотвірно-синтаксичних, категорії ступенів порівняння прикметників та прислівників – морфолого-синтаксико-словотвірної, дієслівній категорії виду – морфолого-словотвірної, іменниковій категорії відмінка – морфолого-синтаксичної. Умотивовано нові засади виокремлення категорії способу дієслова і спричинені цим зміни в її структурі. За семантичними й синтаксичними ознаками розмежовано словозмінну категорію відмінка, непослідовно словозмінну категорію числа та класифікаційні категорії роду й істот/неістот іменника.