Алекситимія в «умовно здорових» людей: труднощі та можливості корекції

Abstract

Метою статті є теоретичний аналіз проблеми алекситимії, труднощів та можливостей її корекції. Науковий пошук спирався на використання теоретичних методів, а саме: аналізу проблеми алекситимії, розгляду питань її генези, структурного аналізу, узагальнення досліджень, що відображають накопичений досвід корекції алекситимії та моделювання доцільних корекційних впливів. Алекситимію розглянуто нами як гетерогенний поліаспектний феномен. Гетерогенний, оскільки може бути спричинений різними чинниками або їх взаємодією: психофізіологічними (генетичного, вродженого, набутого походження); психотравматичними (наслідки неопрацьованого травматичного досвіду, пережитого як в дитячому, так і в більш дорослому віці, неконструктивних незрілих механізмів психологічного захисту; проблемами раннього розвитку дитини та психолого-педагогічними чинниками (наслідки розладів взаємин «дитина – мати», неконструктивного ставлення до дитини, стилю прихильності та виховання, зокрема гіперопіки та латентного відторгнення); психокультуральними (знецінення емоційної сфери в культурі, необхідність екстернального мислення та пристосувальної поведінки типу конкретно-реалістичної). Алекситемія має різні, проте тісно пов’язані між собою складові (або аспекти), кожний з яких має стати мішенню впливу в процесі корекційної роботи. Охарактеризовано емоційний, соматичний, когнітивний, поведінковий, рефлексивно-смисловий. Інтегративна модель профілактики та подолання алекситимічних проявів в «умовно здорових» людей, має враховувати специфіку та всі аспекти зазначеного феномену. Модель має базуватись на інтеграції здобутків екзистенційно-гуманістичного, психодинамічного, когнітивно-поведінкового, тілесно орієнтованого підходів та, за можливості, енвіроментального. Отже, гетерогенний поліаспектний феномен алекситимії може виступати як 1) захисна тимчасова реакція на несприятливі чинники, 2) стан людини, який може закріпитися, стати звичним (але й може бути подоланим), 3) властивість, яка важко піддається корекції. Якщо алекситимія як реакція виконує захисну функцію, то як звичний стан і, особливо, стійка властивість (риса) особи стає чинником, що перешкоджає особистісному розвитку людини (зокрема, формуванню стабільної позитивної Я-концепції). Окреслено (запропоновано) інтегративну модель профілактики та подолання алекситимічних проявів в контексті особистісного розвитку «умовно здорових» людей.