Особливості формування філософсько- освітянських ідей М.В. Гоголя (критично-порівняльний аналіз)

Abstract

У статті подається критично-порівняльний аналіз особливостей формування філософсько-освітянських ідей М.В. Гоголя в його ранніх науково-публіцистичних працях. Визначені філософсько-освітянські ідеї письменника, що в подальшому були взяті на озброєння українськими та європейськими педагогами та втілені в практичну освітянську діяльність у процесі формування університетської освіти в Україні першої половини ХІХ століття. Важливим є той факт, що самостійна розробка М.В. Гоголем філософсько-освітянської проблематики розвивалася паралельно і майже в один історичний час із філософськими узагальненнями творців західноєвропейської університетської освіти початку ХІХ століття ‒ в Німеччині ‒ Вільгельмом фон Гумбольдтом та в Англії ‒ Джоном Генрі Ньюменом. М.В. Гоголь доводить необхідність поєднувати у процесі педагогічної діяльності глибоку змістовність відповідного навчального предмета з педагогічною майстерністю, продуманою методикою викладання, що містить у собі національно-історичний та світоглядно-виховний потенціал. Ця ідея ‒ органічної єдності об’єктивної змістовності та суб’єктивної методи викладання є самостійним доробком молодого українського науковця-педагога, класика світової літератури ХІХ століття. При цілісному розгортанні основних етапів розвитку громадянської історії її необхідно доповнити окремими науковими дослідженнями з історії становлення національних держав і суспільств, що складають суттєвий механізм повної історії людства. М.В. Гоголь послідовно дотримується принципів географічного детермінізму в поясненні історичних подій та загального характеру спрямованості розвитку окремих націй, суспільств та держав. Саме на географію покладає надії мислитель в поясненні особливого характеру соціальних змін у сучасному світі та практичні аспекти життя народів. Філософсько-освітянські ідеї М.В. Гоголя складають відповідну основу історичного розвитку вітчизняної освіти. Їх зміст є самостійним, але в той же час відповідає сучасним йому розробкам передової філософсько-педагогічної думки Західної Європи. Особливо виділяється стержнева філософсько-освітянська ідея діалектичної єдності історичного змісту освіти та її суб’єктивно-педагогічних форм втілення.