Інтерпретація статусу концепту в мовній дослідницькій парадигмі

Abstract

На сьогодні в широкій панорамі лінгвістики чільне місце посідає таке поняття, як “концепт”, поява в науковій літературі якого датується лише серединою ХХ століття. Проте ще 1928 р. С. О. Аскольдов своєю статтею “Концепт і слово” вербалізує цей термін, розуміючи під ним “мисленнєве утворення, котре замінює нам у процесі думки невизначену кількість предметів одного і того ж роду”. Зважаючи на те, що лінгвоконцептологія – порівняно молода галузь мовознавства, не дивуємося чималій кількості білих плям на її теренах. Зауважимо, що на сьогодні навіть не усталилася єдина думка щодо тлумачення об’єкту її дослідження, а саме – феномену “концепт”. Як стверджує А. С. Надолинська, це можна пояснити “змішуванням або взаємозамінюванням близьких за значенням понять або термінів”. Так, на позначення ментальних утворень є можливим цілий ряд синонімічних дефініцій: “архетип”, “ґештальт”, “культурема”, “лінгвокультурема”, “логоепістема”, “ментефакт”, “прототип”, “символ”, “стереотип” тощо. Та все ж найбільш уживаним лишається термін “концепт”, природу якого ми і намагатимемось висвітлити в цій розвідці.