Особливості структури та актуалізації концепту МИСТЕЦТВО в жанрі світської бесіди

Abstract

Діалектичний зв’язок між дискурсом та концептами полягає в тому, що будь-який дискурс “концентрується навколо певних концептів”, а отже, моделює власний концептуальний простір. Кожен дискурс здатний утворювати свою власну концептосистему, яка складається з конфігурацій типологічно різних ментальних одиниць. Актуальність розвідки зумовлена відсутністю аналізу ціннісної парадигми світських інтерактантів, репрезентованої на рівні базових концептів. Таку ситуацію спостерігаємо на тлі посилення інтересу дослідників до розгляду дискурсу в когнітивному аспекті з обов’язковим аналізом концептів. Концептуальні основи світського дискурсу не були об’єктом окремої розвідки ні в україністиці, ні в русистиці. Мета статті – здійснення реконструкції гіперконцепту МИСТЕЦТВО, окреслення та аналіз засобів його вербалізації у світській бесіді як жанрі світського дискурсу. Мета передбачає виконання таких завдань: проаналізувати трирівневу структуру гіперконцепту МИСТЕЦТВО; виявити основні вербалізатори гіперконцепту та мезаконцептів (ЛІТЕРАТУРА, КІНО, МУЗИКА, ТЕАТР); окреслити формально-функціональний тезаурус, що репрезентує концепт МИСТЕЦТВО. Аналіз включає конструювання своєрідної когнітивної моделі світського дискурсу як абстрактного утворення із ментальних знань, обмеженого світською сферою комунікації, у якому реалізуються інтенційні установки інтерактантів. До основних компонентів моделі світського дискурсу відносимо ключові концепти, серед який виділяємо гіперконцепт МИСТЕЦТВО. Як і будь-який інший, концепт МИСТЕЦТВО має трирівневу структуру: ціннісну, поняттєву та образну складову. Для аналізу обираємо схему, запропоновану А.М. Приходьком: понятійний субстрат, перцептивно-образний адстрат та валоративний епістрат.