Інклюзивна освіта як практичний концепт соціальної справедливості

Abstract

У статті аналізується ідея інклюзивної освіти як практичного компоненту соціальної справедливості. Розвиток інклюзивної освіти передбачає зміну освітньої парадигми. Інклюзія будується на принципі доступності освіти для всіх учнів, які перебувають у складних життєвих ситуаціях, а не лише для людей з інвалідністю. Інклюзивна освіта - це перехід від теорії постулатів, правил, моделей, що стосуються виключно осіб з обмеженими можливостями здоров’я, до освітньої системи яка включає дітей з особливими освітніми потребами. Це є значним зрушенням у сфері освіти до комплексного, цілісного підходу, заснованого на інтересах дитини (учня). Подібний підхід вимагає створення та реалізації концепції соціальної справедливості та подолання дискримінації у різних її формах, розробки стратегії підготовки та підвищення кваліфікації педагогів та адміністративних працівників, відкриття централізованих ресурсних центрів та соціально орієнтованих програм, залучення батьків як суб’єктів суспільства, розвитку мультивідомчої співпраці та взаємодії всіх зацікавлених сторін на локальному рівні, управління на рівні закладу освіти, планування освіти для всіх, глобального партнерства, вирішення проблем раннього втручання.