Мандрівка в світі цьому грішного Йоасафа, ігумена Мгарського. Переклад Лариси Литвин

Abstract

Йоасаф Горленко (1705-1754), єпископ Білгородський, був автором кількох літературних творів: «Бран семи добродійностей з сімома гріхами в людині-мандрівцю», «Слово в неділю 25-у по зішестю Святого Духа,... проповідане ... монастиря Мгарського, що під містом Лубнами, ігуменом Йоасафом Горленком в Москві» та «Мандрівка в світі цьому грішного Йоасафа, ігумена Мгарського». Із Полтавщиною святителя пов’язували родинні корені, бо його дідом по матері був Данило Апостол, Миргородський полковник, а згодом - гетьман України. Архипастирське служіння св. Йоасафа розпочалося в Мгарському Лубенському монастирі, де він ніс послух намісника, а згодом - архімандрита у 1737-1745 роках. Після зарахування Йоасафа Торленка 1911 року до лику святих у монастирі створився культ його ушанування: ім’ я святителя згадується в реєстрі ігуменів Мгарського літопису, а ікона з його зображенням перебуває в Спасо-Преображенському соборі цієї обителі. Основою твору «Мандрівка в світі цьому грішного Йоасафа, ігумена Мгарського», відомого ще й під назвою «Автобіографія», є спогади Йоасафа Горленка переважно про Мгарський період його життя, який менше відомий, ніж наступний, що пов’язаний зі служінням у Білгородській єпархії. Написана власноручно св. Йоасафом невдовзі по від’їзді з Мгарського монастиря «Мандрівка...» стала конструктивним елементом «Житія Йоасафа Горленка» авторства Іллі Квітки. Твір є чудовим зразком барокової мемуарної прози, і переклад наблизить його до сучасного поціновувана давньої літератури.