DSpace of Korolenko Poltava National Pedagogical University >
Наукові видання >
Психологія і особистість >
2023(1) >
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/20584
|
Назва: | Феноменологічні дослідження уяви при розладах шизофреничного спектру як концептуальна основа для розуміння психотерапевтичних процесів і стратегій відновлення |
Автори: | Пушко, Є.І. |
Ключові слова: | феноменологія розлади шизофренічного спектру шизофренія фантазія уява самосвідомість психопатологія психотерапія |
Дата публікації: | 2023 |
Короткий огляд (реферат): | Хоча аномалії уяви є частими та важкими при розладах спектру
шизофренії (РШС), у психопатології відсутня концептуальна основа
для моделювання розладів уяви. Останнім часом, у зв’язку з «уявним
поворотом» у феноменології, ведеться пошук трансляційних підходів
між філософією та психопатологією. Метою статті є презентація і
аналіз сучасних зарубіжних феноменологічних досліджень уяви при
РШС групою вчених на чолі з А. Расмуссеном і Й. Парнасом, для
можливого впровадження результатів у вітчизняну практику. Автор
спочатку розглядає особливості аномальної уяви у пацієнтів з РШС з
точки зору феноменології, потім презентує огляд інструментарію
EAFI для напівструктурованого феноменологічного дослідження
аномальної фантазії та уяви шляхом співбесіди. Далі він аналізує
теоретичні та практичні наслідки такого дослідження для розуміння
психотерапевтичних процесів і стратегій відновлення. Вивчені
розлади уяви характеризуються трьома феноменологічними
вимірами: 1) перцептуалізація образів: досвід набуває певних
квазіперцептивних якостей, таких як просторовість, просторовочасова константність і можливість дослідження; 2) автономізація
образів з квазімимовільним потоком і відчуттям емпіричної дистанції
між свідомим образом і відчуттям волі; і 3) розмивання ірреальності:
тоді як уява зазвичай живе з постійно присутнім характером
нереальності, люди з РШС можуть відчувати яскраві образи без
чіткого відокремлення від реального світу. Расмуссен та ін. не тільки
описують клінічний досвід, вони також пропонують концептуальну модель порушень уяви як вираження мінімальних розладів
самосвідомості або індивідуальної ідентичності (ipseity). Вони
висувають гіпотезу, що саме порушення ipseity є основним
генеративним розладом шизофренії, а позитивні/негативні симптоми
походять з цього ядра фенотипу. Отже, уява розуміється як психічна
область, що впливає на основний розлад, тобто уява має той самий
статус, як і всі інші способи інтенційної свідомості (наприклад,
сприйняття чи пам’ять). T. Гозе й І. Фазакас ідуть далі і
встановлюють феноменологічну відмінність між фантазією та
уявою, яку уподібнюють відмінності між схемою тіла та образом
тіла. |
Опис: | Пушко Є. І. Феноменологічні дослідження уяви при розладах шизофреничного спектру як концептуальна основа для розуміння психотерапевтичних процесів і стратегій відновлення // Психологія і особистість : наук. журнал / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України ; Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Київ ; Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2023. Вип. 1 (23). С. 178-197. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/20584 |
Розташовується у зібраннях: | 2023(1)
|
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.
|