Антропологія права: співвідношення раціонального та ірраціонального у правовій свідомості

Abstract

Проблема співвідношення раціонального та ірраціонального антропології права перш за все потребує з’ясування питання наявності в цій структурі наукових і ненаукових знань. Дійсно, серед різновидів філософського світогляду можна виокремити два. Перший з них взірцем автентичного розуміння суспільних явищ вважає науку. Тому даний різновид отримав назву сцієнтистського чи саєнтистського, інакше кажучи, наукоцентричного філософського світогляду. У Європі формування, утвердження та поширення подібного світогляду відбувається із середини ХІХ століття і пов’язане передусім з Огюстом Контом, Гербертом Спенсером, Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом. Інший різновид філософського світогляду навпаки, не пов’язаний з наукою як суто інструментальним засобом, а не пізнавальним взірцем освоєння світу. З позицій цього різновиду філософського світогляду, який називають антисцієнтистським, антисайєтистським, тобто, за своєю суттю — наукобіжним, наука взагалі не спроможна на автентичне осягнення суспільної реальності, оскільки пізнавальними логіко-розсудковими засобами науки не схоплюється якраз те, що становить саме самобутність суспільства порівнянно з природою. Набагато продуктивнішими засобами справді автентичного осягнення суспільної дійсності за такого підходу постають ті, що принципово відрізняються від суспільствознавства в цілому та правознавства зокрема як науки, або ж і прямо протистоять їм — філософська, релігійна, міфологічна, художня форми духовно-практичного освоєння суспільної реальності.