Розвиток етнокультурного компонента діяльності фахівців гуманітарних спеціальностей у процесі навчальних практик

Abstract

Авторами досліджено розвиток етнокультурного компонента діяльності фахівців гуманітарних спеціальностей у процесі навчальних практик. У сучасних умовах багатоетнічної взаємодії у соціумі набуття етнокультурного компонента в процесі навчальних практик визначено важливою умовою підготовки фахівців гуманітарних спеціальностей. В умовах війни, коли багато педагогів виїхали за кордон, та в умовах розширення міжнародної співпраці, коли зарубіжні партнери допомагають Україні боротися з агресором, етнокультурна компетентність сприяє налагодженню нових продуктивних форм партнерської взаємодії та ділових стосунків. Етнокультурний компонент діяльності фахівця-гуманітарія з людьми інших національностей забезпечує краще розуміння їхніх культурних потреб, розвиток здатності до взаємодії і співпраці з ними. Педагогу-гуманітарію важливо не лише освоїти мову, культуру, світосприйняття, психологічні особливості інших народів, не лише переймати чужий досвід, а й поширювати свій на основі власної української ідентичності. Сформованість етнокультурного компонента діяльності дозволить фахівцям гуманітарних спеціальностей виявляти особливості світосприйняття, поведінки й діяльності представників інших народів, зумовлених їхньою традиційною культурою. Етнокультурний компонент діяльності фахівця гуманітарних спеціальностей дасть змогу йому ефективно впливати і здійснювати профілактику негативних проявів етнічної культури молоді; такий компонент діяльності фахівців-гуманітаріїв є важливим складником професійної співпраці із зарубіжними партнерами й мігрантами. У статті доведено, що розвиток етнокультурного компонента діяльності фахівців гуманітарних спеціальностей в процесі навчальних практик є необхідним елементом їхнього подальшого професійного розвитку. Важливо в процесі навчальних практик фахівців гуманітарних спеціальностей розвивати практичні вміння, пов’язані з психологією різних етносів, етнічними культурами й релігіями світу, міжкультурною комунікацією, національною свідомістю, етнічною толерантністю, ідентичністю, національним державотворенням. Для забезпечення якісної підготовки фахівців гуманітарних спеціальностей і набуття ними необхідного етнокультурного компонента в їхній майбутній діяльності авторами пропонується запровадження в освітні програми підготовки фахівців цих спеціальностей різноманітних навчальних практик, а також навчальних дисциплін «Сучасна регіональна культурна практика» і «Народна художня культура». Розглянуто можливості технологій організації етнокультурної практики (зокрема: етнографічних експедицій до місць компактного проживання різних етносів та збір народознавчого матеріалу; самостійної роботи щодо планування етнокультурної роботи в закладах освіти та культури; підготовки доповідей на міні-конференціях; здійснення пошуково-етнографічної роботи; засідання наукового гуртка) та практичних технологій етнокультурної діяльності (зокрема: участі майбутніх фахівців гуманітарних спеціальностей у фольклорних гуртках; залучення до наукової діяльності, участі у конкурсах-захистах наукових робіт; ознайомлення з методиками запису фольклору, регіональних побутових традицій, обрядів; участі в етноколективах і фольклорних ансамблях; залучення до етновечорів та фольклорних дійств; самостійної пошуково-етнографічної діяльності; дослідження особливостей української вишивки свого краю; запису легенд та повір’їв про працю; збору колекції старовинних господарсько-побутових речей; вивчення маловідомих трудових звичаїв та обрядів конкретного етносу; систематизація народної гумористичної творчості) тощо.