Деколонізація мистецької освіти як одна зі складових забезпечення сталого миру в Україні

Abstract

Російське образотворче мистецтво та мистецтвознавство, фінансовані імперіалістичною державою, упродовж останніх століть доволі ефективно виконують колонізаційну функцію. Сьогодні цей впив приймає найрізноманітніші форми і методи, часто відмовляючись від прямих ідеологічних висловлювань на користь гібридних засобів soft power. На пострадянському просторі саме Україна зазнала найбільших втрат – знищення мистецької та наукової еліти, руйнація артефактів були важливими і дієвими чинниками етноциду. Актуальність ментальної деколонізації українців у царині мистецької освіти загострюється з кожним днем російської військової агресії, що триває вже понад десятиліття. Проблема руйнації українського образотворчого простору як складової комплексної експансії Росії розглядалася мистецтвознавцями О. Федоруком, Р. Яцівим, О. Голубцем, О. Роготченком та ін., філософами М. Поповичем, В. Кебуладзе, В. Єрмоленком та ін, соціологами Р. Марутян, А. Дацюком, В. Абрамовим та ін.