Пам'ятник Тарасові Шевченку в Полтаві: монументальне одкровення Івана Кавалерідзе

Abstract

Задум спорудити в Полтаві монумент Тарасові Шевченку виник на початку XX ст., коли в Україні розпочався процес увічнення постаті національного митця. Трохи пізніше цією ідеєю пройнялася не тільки полтавська інтелігенція, але й губернське земство, голова якого Михайло Токаревський у міру своїх сил просував українські цінності в громадсько-культурне життя краю. Від ідеї вшанувати Т. Шевченка не відмовилася і нова комуністична влада, яка прагнула використати постать «поета-революціонера» для своєї політико-ідеологічної легітимізації. Створити високий монумент із бетону запросили скульптора Івана Кавалерідзе, який перед тим, ще за правління гетьмана Павла Скоропадського, спорудив подібний пам'ятник поетові в Ромнах (тоді Полтавської губернії, а нині Сумської області). Власне, його Кавалерідзе й узяв за зразок для свого полтавського дітища. Хоч, як пізніше показала історія, доля полтавського Кобзаря не була легкою: під час окупації міста нацисти, не заглиблюючись у подробиці, ледве не знищили монумент, переплутавши Т. Шевченка з ворожим їм комуністичним вождем В. Леніним. Та й у повоєнний час пошкоджений пам'ятник українському поетові, з якого стирчали шматки арматури, не був у великій пошані. Радянська влада не поспішала його відновлювати. Монумент Тарасові Шевченку залишається потужним символом невитравного українського духу Полтави й одним із найцікавіших монументів міста. Врешті-решт цей пам’ятник І. Кавалерідзе на схилі років назвав одним із трьох своїх найбільших творчих одкровень. Два інші - це монументи княгині Ользі в Києві й Артему в Бахмуті (нині Артемівськ Донецької області).