Інтерпретація образів «лісових людей» у новелах Зиновія Матли

Abstract

Зиновій Матла (1910–1993) – письменник- емігрант, творчість якого досі залишається однією з «білих плям» на історико-літературній мапі України. З обмежених відомостей, що містяться в архівних справах Львівського історичного музею, історіографії оунівського та упівського рухів, викристалізовується портрет особистості, чиї дні боротьби інспірували творчий вибух. Перший крок на шляху до популяризації художнього набутку З. Матли в сучасному книговидавництві зробив львівський історик В. Бойко, впорядкувавши розпорошені в еміграційній пресі новели в збірку «Наші дні безсмертні» (Київ, 2009). Актуалізували творчість письменника й упорядники електронної бібліотеки «DIASPORIANA», оприлюднивши збірку малої прози «Повстанські нариси» (Мюнхен, 1951), видану під псевдонімом Євген Дмитрик, та мемуари «Південна похідна група» (Мюнхен, 1952), у якій автор, учасник одного з рейдів ОУН, зафіксував чин вояків-націоналістів, чиїм завданням було закріпитися в Південній Україні.