Прабатьківщина

Abstract

Під враженням від картини Дениса Городничого «Прабатьківщина»* *На цьому полотні зображена вкрита соломою хата-мазанка, яка ясно біліє сонячного дня, обрамована шумнолистими зеленими деревами і повнопелюстковими жовтогарячими соняшниками. Картина репрезентує добре відомий образ опоетизованої української хатини, однак має один незвичний і глибоко вражаючий аспект – абсолютно нетиповий ракурс зображення. Глядач дивиться на хатинку немовби знизу вгору, так, нібито він зовсім маленький і лежить на моріжку, а хата височіє над ним, і тому здається воднораз і казковою хатинкою, що підростає разом із її малими мешканцями, і химерною ракетою, готовою до старту у ще не звіданий, насичений зустрічами і пригодами космічний простір. А ще вбачається вона вівтарем – священним місцем, земним образом небесного раю, перед сходами якого можна помолитися про відпущення тяжких гріхів і відчути полегкість і спокій. Важливо, що змальована в такий спосіб хата не тяжіє над глядачем, як могла б нависати й гнітити своєю надмірною багатоповерховою висотністю сучасна будівля, натомість невисока біла мазанка викликає почуття піднесення своєю життєохоронною величчю, окрилює, надихає.