«Схід сонця». На цей раз у Полтаві

Abstract

Юлію добре знають у Полтаві як небайдужу людину. Семантичний ореол слова «небайдужий» останнім часом зсунувся у військово-патріотичний бік завдяки однойменно- му полтавському батальйону1. Але художниця Юлія Петушинська діє самостійно, вона звикла покладатися лише на себе, а з легіоном людей, небайдужих до ближнього, до несправедливості, до долі країни, її єднають майже генетичні риси: не пройти мимо, не відмахнутися, не промовчати глибокодумно. Історія родини Петушинських почалася у Львові, де вперше зустрілися Юлія та Валерій. Здавалося, жвава, стрімка, як ртуть, кароока полтавка і закарпатський красень були створені один для одного – єднали творчі мрії, неспокій характерів, шалене кохання і нереально красиве місто навчання. Львівська вулична поліфонія, академізм і ярмаркування, поступ середньовіччя і новітня українськість сформували талант молодих художників і назавжди залишилися «родимками» на подальших їхніх роботах, написаних у Полтаві, Амстердамі, Венеції…