Доцільність вивчення і стан розробки проблеми благодійної діяльності жінок в освіті України ( XVII - XVIII століття)

Abstract

Духовно-моральний простір жіночої благодійності ХVІІ–ХVІІІ ст. – періоду відчайдушної боротьби народу за своє соціальне та національно-релігійне визволення – відкрив цілу плеяду незалежних, вольових і рішучих жінок-патріоток, які назавжди залишили свій слід на небі української духовності. Серед числа таких жінок, найвідомішими учасницями благодійного руху, за даними нашого дослідження, були: Ганна Гойська, Галшка Гулевичівна, Раїна Могилянка-Вишневецька, Раїна Соломирецька-Гойська, Раїна Козерад-Боговитинова Ярмолинська, Марина Мокієвська-Мазепа, Анастасія Скоропадська, Наталія Розумовська, Наталія Долгорука та ін. Актуальність представленого дослідження полягає в тому, що звернення до історичного досвіду жіночої благодійності в освіті України дозволить сьогодні усвідомити: по-перше, важливість виховання національної культури й етики благодійної діяльності, формування громадянської культури населення, його патріотизму, соціальної відповідальності та обов’язку; по-друге, необхідність посилення милосердної, філантропічної природи благодійних практик, нагальність культивування добра, миру.Перші спроби дослідження проблеми благодійної діяльності жінок в України ведуть свою хронологію з другої половини ХІХ ст.