Керівні структури Української РСР на зламі постсталінських десятиліть

Abstract

Період другої половини 1950-х – початку 1960-х років був визначальним у десятирічному процесі десталінізації. Саме тоді офіційна критика сталінізму окреслила ідеологічні та організаційні межі, засудження злочинів минулого набуло певної системності, акцентувавши громадську думку на елементах політичного ладу, котрі трактувалися як спотворення істинного соціалізму і від яких слід позбутися. У підсумку, захистивши принципові засади більшовицького тоталітаризму, керівництво КПРС на зламі 1950-1960-х років зберегло гегемонію партії в суспільстві, посиливши позиції правлячого режиму. У статті досліджено особливості та суперечності еволюційних процесів у середовищі української партійно-державної правлячої номенклатури, на основі переважно документальних джерел показано її вплив на процеси десталінізації, доведено органічну неспроможність змінити тоталітарну природу комуністичної системи, незважаючи на спроби лібералізації та демократизації соціально-економічного та суспільно-політичного режиму часів хрущовської «відлиги».