Романтичний тип художнього мислення Олександри Псьол (до 200-річчя від дня народження)

Abstract

У національній літературі I пол. ХІХ ст. відбувся потужний процес художнього осмислення духовної та матеріальної культури нашого народу, тому письменники пізнавали таємниці української історії, мови, усної творчості, міфології, етнопобуту і звичаїв, що свідчать про особливий, окремішній від інших націй, світогляд, на формування якого вплинули природа, умови життя, тисячолітнє заняття хліборобством. Народне було оголошене взірцем для літераторів, які шукали його передовсім у зразках фольклору, тому щедро послуговувалися поетикою пісні, думи, казки, легенди, переказу, дбаючи не лише про оригінальність своїх творів, а й їхню відповідність запозиченим. Полтавка Олександра Псьол, орієнтуючись на теоретичні засади романтизму, також писала вірші у другій половині 1840-х років, збагачуючи власний стиль прийомами фольклорної поетики, тому однією з прикмет її творчого методу є наслідування, частково запозичення та стилізація, особливостей українських дум, пісень, балад. Незважаючи на оновлення національного літературного процесу І пол. ХІХ ст., жінка-письменниця цього часу – постать унікальна, загадкова й мало досліджена.