Роде наш красний (штрихи до життєпису Олеся Гончара)

Abstract

Батьки і діти! Діти і батьки!», за мудрим твердженням Бориса Олійника, «Нерозділиме і одвічне коло». Вони мають засівати «житейське поле, І не на день минущий – на віки», їм «нічого ділить на спільнім полі», бо все тут «батьківське, але й синівське – теж». Однак у суєтному житті ведеться по-різному. Добре, коли, звернемося знову до щойно цитованого автора збірки «Коло», якого Олесь Гончар велично й заслужено поіменував «поетом-стоколосом», «Все наше – од дощинки на вікні До вічної Тарасової муки» передають батьки «синам своїм на віки!» Прикро, коли рветься зв’язок не лишень між батьками й дітьми, а й між поколіннями. Важливо, щоб виконувалася четверта заповідь Господа «Шануй батька твого й матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі», хоч і існують навіть ваговиті підстави проігнорувати це напуття Всевишнього. Не менш сутнісним є й те, щоб той, хто подарував життя синові чи доньці, сумлінно виконав свій батьківський обов’язок, забезпечив відповідну опіку й дав добре виховання дітям.