Любов до життя В.І. Вернадського

Abstract

Без любові до життя академік В.І. Вернадський не створив би вчення про ноосферу. За В.І. Вернадським, любов викликала до прояву невиявлений світ і наповнила його множинністю форм і фарб. Вона дала можливість з'явитися зіркам, які живлять енергією Космос. Вона підтримує Всесвіт, що розвивається. Любов — це той простір, в якому тільки й можливе життя у всіх його проявах. Вона, як повітря, проникає в усе, що нас оточує. В.І. Вернадського завжди цікавили дві речі: з одного боку — жива речовина, з іншого – людська речовина. Це рівновиважені складові, які визначають присутність тієї чи іншої субстанції у світі. Жива речовина – як трансформатор геологічних структур, процесів і сил, людство – як новий регулятивний механізм універсуму, зокрема за допомогою розуму. За В.І. Вернадським, розвиток людства – негентропійний процес, тобто процес впорядкування світу, впорядкування як силами еволюційними, тобто живою речовиною, яка творить порядок із безпорядку, перетворює неживу, неорганічну матерію в живу речовину, і своїми функціями, зокрема асиміляцією і трансформацією енергії.