Історичні аспекти розвитку церкви меннонітів в Україні

Abstract

Церква меннонітів займає особливе місце у структурі українського протестантизму. Незважаючи на малу чисельність вона віддзеркалює повноту і розгалудженість теологічної системи протестантизму в Україні. Після своєї появи на теренах України у XVIII столітті церква меннонітів менш як за століття змогла розбудувати свою організаційну структуру. На початку XX століття меннонітський рух в Україні набув усталених характеристик. В екстраполятивній перспективі сучасності церква меннонітів мала б посідати належне місце в етноконфесійній структурі України. Проте трагічні реалії 1930-х років, коли радянська влада завдала нищівного удару церкві, перекреслили перспективи подальшого нормального розвитку конфесії. Меннонітський рух фактично втратив свої організовані форми. Радянська історіографія практично не вивчала меннонітство у контексті історичного розвитку протестантизму в Україні. Дослідники наголошували на малочисельності і розпорошеності руху. Оскільки історія меннонітів у XX столітті була тісно пов’язана з баптизмом і євангелізмом, розвиток першого побіжно розглядався такими дослідниками як О.Клібанов [10], Л.Мітрохін [12], В.Єленський [5]. Більш детально історію меннонітства в Україні досліджували Г. Чернер, Х. Дідріх, Г. Штріккер [4], В. Любащенко [11], О. Іпатов [7]. Звужене коло публікацій пояснюється тим, що у XX столітті меннонітство втратило свою колишню роль, перетворилось на маленьку конфесію, яка після злиття у 1963 році з церквою євангельських християн-баптистів фактично припинила самостійне існування. Завданням нашого дослідження є компіляція і аналіз розрізнених матеріалів з історії меннонітського руху в Україні і визначення перспектив його розвитку у наш час. Враховуючи малодослідженість проблеми, обрана тема є актуальною.