Синергетичні виміри особистості

Abstract

Розвиток уявлень про особистість, зумовлених проникненням у персонологію постнекласичних ідей (передусім ідей, сформульованих у межах синергетики), передбачає її осмислення як складної відкритої самоорганізованої системи, що «знаходиться у безперервній динамічній взаємодії з умовами свого існування та еволюціонує через постійне зростання складності та внутрішньої організації» (Леонтьев, 2018, с. 102). Головна мета пропонованих тез полягає в окресленні з опертям на евристичний потенціал синергетики тих вузлових механізмів, котрі забезпечують особистісний модус буття людини. Особистість є особливою за своєю змістовою та функціональною сутністю системною властивістю (якістю), котра набувається особою на певному етапі свого культурного розвитку у багатовимірних діяльніснокомунікативних відносинах із собою (власним внутрішнім світом) та онтологічно «Іншим» (позаособовим, безособовим, надособовим).