Профілактика професійного вигорання у вчителів як передумова успішної педагогічної діяльності

Abstract

Соціальна значущість професії педагога для суспільства визначається тим, що педагог покликаний управляти процесом інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, формуванням внутрішнього світу підростаючого покоління. В процесі педагогічної діяльності відбувається самореалізація педагога і його цілеспрямована участь у зміні учня (рівня навченості, вихованості, розвитку, освіченості). Педагогічна діяльність за своїми характеристиками відноситься до типу «людина-людина». Це свідчить про те, що в основу педагогічної діяльності покладена взаємодія між суб’єктами освіти, високий рівень комунікативності і толерантності. Педагогічне спілкування, що полягає у багаточисельних та інтенсивних контактах у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, наявність почуття тривоги за рівень засвоєння й подачі інформації відзначається великою емоційною напруженістю та варіативністю педагогічних ситуацій. Здійснення професійної діяльності в таких умовах може призвести до професійного вигорання, підґрунтям якого виступає емоційне вигорання. За визначенням О. Бернацької, вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи [1].