«Маруся» Г. Квітки-Основʼяненка і «Бідна Ліза» М. Карамзіна: національні моделі сентименталізму

Abstract

У статті розглянуто провідні зразки сентиментальних повістей в російській та в українській літературах. Проаналізовано проблемно-тематичні особливості повістей “Бідна Ліза” М. Карамзіна і “Маруся” Г. Квітки-Основʼяненка, образні системи творів, здійснено порівняння позасюжетних елементів та поетичної мови. Визначено, що спільною рисою є тема трагічного кохання, хоча причини його драматичного завершення принципово різняться, а також співчутливе ставлення авторів до своїх героїнь. Однак відчутно відмінними є поетикальні особливості повістей: “Маруся” насичена зменшено-пестливими епітетами, що демонструє чутливу до краси і ніжну душу українців. В українській повісті відсутній мотив зради. Натомість побут і звичаї українського народу відображені в описі обрядів (заручини, весілля, похорон), у піснях та високопоетичному мовленні головних героїв. У результаті доведено, що проаналізовані зразки є національними варіантами стильової течії сентименталізму, що пояснюються етноментальними особливостями авторів.