Особливості організації раціонального режиму праці на швейному виробництві

Abstract

Швейна промисловість відноситься до порівняно безпечних виробництв, з точки зору виникнення травм. Щоб їх уникнути, передбачено різні заходи, а саме: всі зубчасті, ланцюгові та черв’ячні передачі швейного обладнання обносять глухими огорожами; всі відкидні огорожі (кришки, дверцята, заслінки) обладнують блокованими запорами, завдяки чому виключається можливість їх відмикання до повної зупинки. На машинних місцях закріплюють запобіжні пластини від проколювання пальців голкою; на ґудзикових, закріплювальних та петельних машинах встановлюють відкидні пластини з органічного скла для захисту очей. Для забезпечення нормальних умов роботи велике значення має раціональне планування робочих місць і дотримання режиму праці й відпочинку. Цими аспектами займається фізіологія праці робітника. Незалежно від виду праці функціональний стан працівника змінюється внаслідок втоми, що призводить до зниження рівня оперативних резервів. Оптимізація діяльності забезпечує реалізацію тих резервних можливостей, які до цього не входили в оперативні резерви. Таким чином, з фізіологічної точки зору режим праці і відпочинку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації діяльності.