Культура ранньомодерної України в сучасних історичних студіях

Abstract

У статті розглянуто головні напрями вивчення ранньомодерної української культури в сучасних історичних студіях. Предметом уваги стали монографічні дослідження, котрі побачили світ після 2000-го року. Вважаємо, що саме вони є квінтесенцією наукового доробку й як найкраще представляють напрацювання в досліджуваній сфері. З’ясовано, що спеціалізованих історіографічних праць, у яких би аналізувався стан дослідженнями української культури ранньомодерного часу, на сьогодні немає. Фундаментальним виданням 2001-2013 рр. є «Історія української культури» у п’яти томах, у другому й третьому томі якого вміщено багатий фактографічний матеріал із української культури ранньомодерного часу. Водночас, відзначаємо появу праць, які попри те, що жоден із авторів не позиціонує себе в якості історика культури, мають виразне культурно-антропологічне спрямування. Саме вони презентують нові напрями вивчення ранньомодерної української історії, засновані на методології «нової культурної історії». На нашу думку, саме такі дослідження сприяють поглибленому розумінню культури ранньомодерного часу.