Населеність домогосподарств парафіяльних священиків Пирятинської протопопії у 50-70-х роках XVIII століття

Abstract

У статті проаналізовано чисельність людності дворів парафіяльних ієреїв Пирятинської протопопії у 50-70-х роках XVIII століття. Головним джерелом дослідження стали сповідні розписи. Вони, попри певні неточності, містять важливу інформацію про чисельність, родинні зв’язки, статевовікову структуру людей, котрі мешкали в домогосподарствах парафіяльних священиків. Регулярність ведення цієї документації та відносно добрий стан її збереженості уможливлюють демографічний аналіз населення домогосподарств. Для нашого дослідження ми обрали сповідні розписи по десяти населених пунктах, а саме: Бубни, Грабарівка, Гурбинці, Кручі, Митченки, Приходьки, Усівка, Харківці, Шкурати, Яцини. Це становить 15,4% від максимальної кількості парафій, котрі діяли у протопопії в досліджуваний період. Отже, такий відсоток є репрезентативним у історико-демографічних студіях і дозволяє зробити висновки по протопопії в цілому. Встановлено, що середня населеність дворів ієреїв становила у 50-х роках – 14, у 60-х – 12,2, а у 70-х – 10,8 людей. Середня населеність ієрейських домогосподарств у досліджуваний період складала 12,3 особи. Цей показник узгоджується з результатами, отриманими іншими дослідниками та дозволяє говорити про спільні демографічні характеристики, властиві ієрейським дворам Київської митрополії. Відзначаємо тенденцію до зменшення кількості людей у домогосподарствах ієреїв. Аналіз родинної спорідненості членів двору свідчить, що у 50-х роках у домогосподарствах ієреїв переважали особи, не пов’язані кровною спорідненістю з панотцями. Утім, уже в два наступні десятиріччя спостерігаємо перевагу в священицьких дворах осіб, пов’язаних між собою кровною спорідненістю. Пропорція складає 6,9 до 5,3 у 60-х роках і 7,8 до 3 осіб у 70-х роках відповідно. Таке явище пояснюємо спробою поєднати нові вимоги щодо претендентів на священицький сан із усталеною практикою наслідування парафії.