Олесь Гончар і Василь Бережний: епістолярний діалог

Abstract

Олеся Гончара й Василя Бережного єднала понадпівстолітня дружба. Вони ровесники (народилися 1918 року), здобули однакову освіту: журналістську (закінчили Український технікум журналістики імені Миколи Островського, м. Харків) і філологічну (Олесь – випускник Дніпропетровського університету, Василь – Київського університету), перетерпіли воєнне лихоліття, присвятили своє життя одній справі – красному письменству (одночасно прийшли в літературу, стали талановитими українськими прозаїками). Про свої взаємини з Василем Бережним Олесь Гончар відверто виповів у щоденникових нотатках, датованих різними роками – від 1946 по 1992. З них довідуємося, що хлопці познайомилися далекого 1934 року, коли приїхали до Харкова підкоряти журналістські вершини. . З того часу черніговець Василь став для полтавця Олеся “найближчим із товаришів від довгих студентських літ”, з яким “ні разу не порушувалась вірність товаришування”, “однодумцем”, “вірною душею”, “найбільшим другом”, з котрим “був одвертим до найодвертішого”. З “життєлюбом” Бережним Олесь Терентійович “завжди був поруч”, друзі “допомагали, як могли, один одному”. Це спілкування, читаємо в щоденниках, “миттєвості щастя”, “короткочасні зблиски радостей душі”, бо завжди розходилися “помітно доброзичливіші один до одного”. “Тільки ж у ній, у дружбі і взаємопошані, – висновує Гончар, – душа людська розквітає найповніш!...”. І ось це все заступає чорна хмара – хвороба і відхід у небуття дорогого товариша. Гончар глибоко сумує, що Бережному не судилося трішечки дожити до 70-ліття. 27 січня 1992 року в щоденниках з’явився запис: подароване в юнацькі роки побратимство з Василем Бережним – велике щастя, піввікова дружба з ним – “то ж таки серед сучасних людей щось було унікальне!...”. У родинному архіві Гончара пощастило віднайти 37 листів від Бережного. З цього важливого фактажу можна довідатися чимало нового про обох письменників, про їхнє мистецьке оточення, зрештою, про сам літературний процес післявоєнної доби. Удалося відновити, на жаль, не всі епістолярні діалоги, а лише дев’ять...