Психолого-педагогічні аспекти розвитку шкільної освіти в Сінгапурі

Abstract

Сінгапур – невелика острівна держава, майже позбавлена природних ресурсів і навіть прісної води. Ця молода незалежна держава у 60-70-х роках минулого століття була однією з найбідніших країн третього світу. Проте вже на початку 1990-х рр. Сінгапур увійшов у число найбільш розвинутих економік не лише Азії, але й усього світу. Це сталося завдяки рішучим і жорстким реформам у сфері зовнішньої й внутрішньої політики, законодавчої системи, економічного розвитку і освіти. Уряд, очолюваний Лі Куан Ю, був переконаний, що за умов відсутності природних ресурсів головною рушійною силою розвитку економіки може бути тільки високоефективна система освіти. Наполегливі й планомірні зусилля уряду щодо забезпечення «високого рівня освіти як одного з найважливіших чинників ринкової економіки перетворили республіку Сінгапур на надкраїну у галузі сучасних світових технологій» [7, с. 4]. Тому науковий аналіз особливостей розвитку освіти в Сінгапурі належить до числа найбільш актуальних проблем порівняльної педагогіки, дидактики і психології навчання.