Коди «священної війни» та «істинної віри» у концепції «русского міра»

Abstract

Стаття покликана проілюструвати формування концепції «русского міра» у вимірі православного світовід- чуття. Автор аналізує проповіді московського патріарха, виголошені упродовж 2022-2023 року на наявність ідеологічних штампів та кліше, виявляє механізми фальшування історичних фактів, наголошує на нехтуванні науковими підходами та виявляє невідповідності пропагандистських постулатів чинній історії церкви, прийнятій в РПЦ. Дослідження акцентує увагу га використанні образів святих Середньовіччя, формування концепції непереможності на переказах про історичні та напів легендарні події літописного минулого. Розглядається ідея Куликівської битви та концепція благословенної війни як паралелі для виправдання неприхованої російської збройної агресії проти України у 2022 році. Стаття пропонує наукову критику використання сакральної ідеї «Сергієвого благословення» війська князя Димитрія Донського для впливу на патріотичні почуття усередненого прихожанина церкви московського патріархату для формування лояльного ставлення до путінського режиму та воєнної кампанії в Україні. Осібне місце присвячене аналізу сентенцій патріарха Кирила про сакральну єдність «русского міра» та пропагованої ним концепції «історичної Русі» як форпосту християнської цивілізації. Автор наводить аргументи проти істинності пропагандистських проповідей патріарх про неподільність православного світу під омофором московського патріарха, базуючись на використанні патріархом Кирилом уявлення про зв'язок митрополита Київського і всієї Русі Кипріана з благословенням Димитрія Донського на битву з татарами у 1380 р. У науковій публікації характеризується спроба патріарха Кирила обґрунтувати провідну світоглядну роль російської православної церкви не лише у добу удільних князівств часів Середньовіччя, але і в новітній війні росії з Україною.