Інноваційні підходи до соціалізації дітей з особливими освітніми потребами

Abstract

Стаття присвячена дослідженню інноваційних підходів до соціалізації дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в закладах освіти України. Актуальність дослідження зумовлена важливістю соціалізації дітей з певними фізичними, психічними чи розумовими обмеженнями в сучасному суспільстві. Мета статті – розроблення шляхів вирішення проблем інклюзивної освіти, які уповільнюють впровадження інноваційних підходів до соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. Для досягнення мети в процесі дослідження було вирішено низку завдань: визначено поняття «соціалізація», основні етапи та результати соціалізації; розглянуто інноваційні підходи до соціалізації дітей з обмеженими освітніми можливостями; визначено сучасний стан та проблеми інклюзивної освіти, які перешкоджають впровадженню інноваційних методів та технік організації роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби; запропоновано шляхи вирішення таких проблем. В ході дослідження використано загальнонаукові методи пізнання: індукції та дедукції, аналізу та синтезу, асоціації та аналогії. За результатами дослідження встановлено, що на сьогоднішній день розроблена велика кількість інноваційних підходів до соціалізації дітей з особливими освітніми потребами, які використовуються навчальними закладами України: навчання ровесників ровесниками, випадкове навчання, тренінг зі зворотним реагуванням, візуальні підказки, Денверська модель раннього втручання тощо. Однак впровадження таких підходів ускладнюють проблеми інклюзивної освіти: відсутність кваліфікованих фахівців; недостатнє фінансування інклюзивної освіти; відсутність необхідної інфраструктури; непідготовленість вихователів та вчителів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами; відсутність відповідної законодавчої бази. Для вирішення зазначених проблем пропонується здійснення наступних заходів: розвиток спеціальних програм для підготовки вчителів та фахівців з інклюзивної освіти; збільшення фінансування інклюзивної освіти та покращення інфраструктури закладів освіти; створення належної законодавчої бази та розробка чітких інструкцій для виконання законодавчих норм щодо інклюзивної освіти; проведення інформаційної роботи серед батьків та громадськості з метою підвищення рівня обізнаності про інклюзивну освіту та роз’яснення її переваг. Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування отриманих результатів органами державної влади для розвитку інклюзивної освіти України.