Основні напрямки діяльності органів державної влади щодо пам’яток культового призначення у 1960-х роках в Україні

Abstract

Українська церковна архітектура має тисячолітні мистецькі традиції. Ряд видатних споруд церковної архітектури стоїть на рівні найвидатніших досягнень світового мистецтва. Це зумовлює важливість дослідження проблем збереження церковної спадщини як складової частини культури минулого. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості державної політики щодо культових пам’яток у 60 70 х рр. ХХ ст. через призму висвітлення напрямків діяльності органів державної влади. На сьогодні кількість праць, присвячених проблемі, яка досліджується, порівняно незначна. Це пов’язано з тим, що в радянській історичній науці панувала концепція, що визначала церкву й релігію як вороже явище. Досліджувана проблема розглядалася в контексті культурної політики, а все, що робилось у країні комуністичною партією і державою у цій сфері, зображувалося як зразок досконалості демократії [8, 12, 13, 36].