Формування екологічної культури та безпечного способу життя дошкільників у процесі еколого-валеологізації внутрішнього та зовнішнього розвивального середовища закладу дошкільної освіти

Abstract

Фактично розробкою понять екологічної культури науковці займаються віддавна (але їхня відповідна термінологія, звичайно, була далека од сучасної). Цим відзначився, наприклад, С. Пуфендорф. І хоча це була середина ХVII cторіччя, вчений розглядав загальну культуру людини як її культурне ставлення до природи і до самої себе одночасно, що й стало за пару з лишком століть провісником інвайроментальної парадигми, котра на сьогодні все впевненіше завойовує уми прогресивно налаштованої частини людства, перемагаючи антропоцентричну та екоцентричну парадигми [7]. При цьому наголошується на тісному взаємозв’язку безпеки природи та безпеки людини. Зокрема, науковиця С. М. Лутковська, зазначає: “Ствердження у масовій суспільній свідомості та широкій суспільній практиці екоцентричної парадигми абсолютно неможливе без удосконалення філософії, методології й загальної системи освіти... Екологічна освіта – наріжний камінь для вирішення реально наявних екологічних проблем, для недопущення нових криз...” [5, с. 7]. А це – прямий науковий шлях до інвайронментальної парадигми.