Періодизація розвитку мовного питання у вищій педагогічній школі часів «відлиги»

Abstract

Аналіз документів вищої педагогічної школи УРСР дозволив виокремити основні етапі розвитку лінгво-національної проблеми у педагогічній школі УРСР упродовж «відлиги». Під час першого етапу розвитку проблеми (січень-червень 1953 р.) мало місце зниження мовної грамотності як студентів, так і співробітників вишів не стільки як результат русифікаторської політики, скільки як складова загальної неграмотності. Були частими явища «перемикання мовного коду»: вживання суржику та переходу на мову співбесідника. Неодноразово проявлялася політика подвійних стандартів з боку центральної влади: одночасне визнання засміченості української мови поєднувалося із просуванням сталінських ідей схрещення мов та культур. Тривала політики влади по доведенню значущості російської мови у лекційних курсах, пропагандистській роботі та у публікаціях у пресі. Яскравими були періодичні спалахи занепокоєння у колективах статусом української мови у загальноосвітніх школах. Однак,показовою була демагогічність боротьби за українську мову: потуги освітян залишалися лише на папері чи у коментарях у протоколах партзборів, справа так і не доходить до активних дій.