«Досить корчити з себе вождів…»: освітяни УРСР у боротьбі з місцевими культами доби «відлиги»

Abstract

Почавши лібералізацію життя і зробивши перші кроки наступу на політику та культ особи Й. Сталіна, керманичі СРСР відкрили ящик Пандори: до життя були викликані кампанії розвінчання культів місцевих управлінців. У такій ситуації виникає безліч питань: як відреагував замкнений колектив вишів на заклики політичних лідерів провести «чистки рядів» від авторитарних керманичів? Наскільки потужними були наслідки цих дій для таборів? Чи знайшла реакція інститутських колективів відгуки у середовищі споріднених з ними установ та закладів? Для якісного дослідження явища ми використали методики мікроісторії та конфліктології, методи вивчення індивідуальної поведінки, обґрунтовані М. Солтманом, та метод соціальної драми В. Тернера, які передбачають обмеження у розв’язанні проблеми рамками окремого колективу (у нашому випадку, ним є Полтавський педінститут (ПДПІ). Боротьба з місцевими культами, згідно наших розвідок, пройшла три періоди: початковий кризовий (1953-1955 рр.), основний формуючий (1956-1957 рр.) та оновлювальний пристосувальний (1958-1964 рр.).