Методолого–теоретичні засади дослідження освітянського повсякдення доби «відлиги»

Abstract

Сучасна наука має різнобічні підходи до провадження історіографічного опису: хронологічний, проблемний, семантичний тощо. З-поміж інших його засади розробляли Я. Калакура, М. Карєєв, Я. Верменич та В. Тихонов. Ми вдалися до аналізу історіографії за допомогою методу градації, запропонованого Н. Яковенко («метод конусу»). Роботи дослідників розподіляються на декілька рівнів за ступенем узагальнення проблеми: 1) вищий рівень об’єднує праці загальнотеоретичного блоку (окреслюють методолого-теоретичні засади дослідження); 2) середній рівень включає роботи, присвячені загальним проблемам (у нашому випадку, історії СРСР часів «відлиги», побуту громадян, ставленню населення до змін у країні); 3) нижчий рівень – конкретні розвідки з історії вишів, повсякдення, світогляд освітян часів десталінізації. З метою повнішого розкриття процесу накопичення знання з кожного аспекту проблеми, ми визначили декілька підпунктів у межах кожного рівня: держава-свідомість-повсякдення.