Технології «аграризації» повсякденного світогляду освітян УРСР доби «відлиги»

Abstract

Найбільш сталою технологією прив’язування освітян до землі впродовж усієї історії Радянського Союзу була сільськогосподарська практика студентів. Молодь працювала на ланах УРСР до двох місяців – із вересня по листопад, інколи навесні у квітні-травні та у добу жнив, виконуючи великі норми: наприклад, у 1955 році студенти ПДПІ пропололи більше 100 га соняшника і кукурудзи, та зібрали картоплі на 40 га, а їхні львівські колеги зібрали врожай овочів з 41 га. Планка відробітку щороку ставала все вищою. Не відомо, де у молоді після цього знаходилися сили організовувати самодіяльні вечори (полтавці провели 24 концерти та 20 лекцій для загальної аудиторії у 8 тис. чоловік). Не дивно, що інколи студентство влаштовувало бойкот і не виходило працювати цілою групою. А окремі просто тікали додому з подібної практики, не повертаючись на лани.