Новаторство освітньої практики Чернігівського колегіуму: від історії до сьогодення

Abstract

Кожен освітній заклад країни стає осередком створення фундаментальної наукової концепції, що вимагає від учасників педагогічної діяльності інтенсивного наукового пошуку. Та не можна однозначно стверджувати, що реформація освіти розпочалася в умовах теперішнього розвитку ринкової економіки, науково-технологічного й гуманітарного прогресу. Як показує практика, генеза будь-якого навчального закладу на будь-якому історичному етапі не можлива без освоєння педагогічних нововведень. Розвиток Чернігівського колегіуму (1700-1776 рр.) показує, що саме реформація освіти є запорукою розвитку навчального закладу. Чернігівський колегіум – один з найстаріших навчальних закладів України – створений у 1700 році церковним діячем і педагогом Іоаном Максимовичем при кафедральному Борисоглібському монастирі за безпосередньої підтримки та фінансування гетьмана І. Мазепи. Процес становлення Чернігівського колегіуму як навчального закладу тривав декілька років. Це пояснюється не тільки відсутністю коштів, приміщень, але й тим, що в колегіумі панувала класна, а не предметна система викладання, коли один учитель навчав усіх предметів і разом зі своїм класом поступово переходив від нижчого до вищого курсу. Та не зважаючи на це, саме колегіум вже у перші роки свого існування стає взірцем просвітницької діяльності на теренах Лівобережної України.