Статус Уповноваженого Верховної Ради з прав людини

Abstract

Обудсмен (або омбудсман), в перекладі зі шведської мови –уповноважена особа, парламентський комісар з прав людини. Даний інститут виник у Швеції для врегулювання взаємовідносин короля й парламенту та здійснення незалежного контролю за судами та адміністрацією. Створений в Україні на конституційному рівні в 1996 р., інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини правову регламентацію своєї діяльності фактично отримав лише через рік – у Законі України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997р. (в дії з 1998р.). Таким чином, відбувся факт запровадження української моделі омбудсмена, що стало новацією в українській правозахисній системі та елементом єднання з позитивним досвідом європейських країн. Юридично закон встановив, що основними рисами українського інституту омбудсмена є неформальність, доступність, деполітизованість, неупередженість, адже створена на основі світового досвіду та класичної скандинавської моделі “сильна” модель українського захисника прав людини характеризується високим конституційним статусом, незалежністю, запровадженням єдиної моделі на національному рівні, широкою юрисдикцією, значними повноваженнями щодо проведення проваджень та перевірок, правом ініціювати обов’язкові для розгляду подання, можливістю безпосереднього звернення до нього широких верств населення, гнучкістю та неформальністю процедури, свободою дій.