Запобігання синдрому емоційного вигорання вчителів та майбутніх педагогів

Abstract

Дослідження синдрому емоційного вигоряння серед учителів актуальне тому, що від психологічного стану вчителя безпосередньо залежить ефективність його виховного впливу на учнів. Емоційний стан учителя позначається на якості всього навчально-виховного процесу. Отже, доречно говорити про необхідність розробки методики запобігання синдрому емоційного вигорання вчителів та способи боротьби з ним. Вперше термін «burnout» (в перекладі з англійської – синдром вигорання) увів американський психіатр Х. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психологічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють у системі «людина – людина», які змушені постійно спілкуватися з іншими людьми, при чому не за власним вибором. Спочатку кількість професіоналів, яких вважали схильними до «емоційного вигорання», була незначною – співробітники медичних закладів і різноманітних добродійних організацій. Але в 1982 році Р.Шваб розширив групу професійного ризику: «це перш за все вчителі, поліцейські, юристи, тюремний персонал, політики, менеджери всіх рівнів».